итак, я наконец-то добралась до 61й истории ребенка из интернатных учреждений нашего любимого, блин, города!

дамы и господа, это только над первым десятком можно всплакнуть и пофантазировать, 

что можно и нужно менять в муниципальной системе социальных услуг для семей с детьми или как можно помочь конкретному ребенку. а начиная примерно с третьего - лепишь описание случаев как горячие пирожки, попутно матеря все эти службы по делам детей и законодательство в целом.

вот фразочки-паразиты, которые я обыгрываю в различных вариациях:

"Родина є дисфункціональною, повернення Вікторії до біологічних родичів на даному етапі життя неможливе. Прогнози щодо ймовірності зміни в ситуації родини є несприятливими" 

"Незважаючи на те, що родина перебувала на обліку у службі у справах дітей, питання своєчасного отримання Вікторією шкільної освіти залишилось поза увагою уповноважених фахівців. Натомість відбулось несвоєчасне вилучення дівчинки та її брата з родини."

 "Дитина отримала травматичний досвід, пов’язаний з кількаразовим розлученням із близькими людьми, в тому числі з біологічним братом, якого було направлено до інтернатного закладу в іншому регіоні. Причини розз’єднання дітей в особовій справі Павла відсутні і потребують з’ясування"

иногда мне кажется, что все, что я пишу, это лишь одна длинная-предлинная история, грани которой меняются в зависимости от угла зрения.

но еще 28 случаев - и я свободна! ура-ура-ура