Я познайомилась з ним у грудні на дводенній зустрічі,
де мова йшла про те, що в цій країні треба щось міняти, бо неможливо відправляти дітей в тюрму за крадіжку мобільних телефонів. Цей молодий чоловік працює в структурі, яка відповідає за колонії для дітей. Точніше він і є тією людиною, яка курує роботу усіх таких колоній в нашій державі. Він виявився навпрочуд вмєняємим, ба! навіть більше, він не просто розуміє потребу у змінах, він розділяє ті ж принципи, що і ми -толерантність, відповідальність і т.д. Ми провели цілий день у робочих групах, що наробляли ідеї для можливих напрямків реформування галузі профілактики дитячої злочинності -і я щиро вдячна йому за його теплі слова підтримки на адресу громадських організацій, які зможуть, на його точку зору, змінити щось у сфері, в якій ми працюємо. І ще (так, це дуже не скромно, але тим не менш) я вдячна йому за те, що в кінці другого робочого дня, коли за величезним квадратним столом ми підводили підсумки того, що вдалось зробити, він сказав: "Я в захопленні від того, наскільки професійними можуть бути молоді люди і як глибоко вони розуміють проблему профілактики".
Я довго думала, яким чином могло статись так, що юрист, який працює у верхах, є несхожим на інших: має не зашорений погляд на давні проблеми, готовий сприймати нові підходи, чує інших і не розділяє світ на чорне та біле. Виявилось, що все дуже просто: за фахом він не правник, а практично мій колега- соціальний педагог:)). Саме усвідомлення того, що така людина є працює в центральному органі виконавчої влади (та ще й нещодавно отримала підвищення:), змушує повірити в те, що через кілька років хоча б частина наших мрій про відсутність дитячих тюрем будуть втілені у життя.
