Боже благослови людей, які вигадали мобільний телефон. Бо якби не та зручна коробочка, кілька дітей прожили б вчорашній вечір та ніч не так спокійно. Уявіть: я на балконі "сталінки" в центрі столиці підспівую дівчинці, що виводить колядки біля напіврозваленої хати у гірському чи то селищі, чи то містечку. Ми співали і говорили, доки вона не заспокоїлась. А потім я нарешті мала розмову з настоятелькою, з якою ми спланували, як найкраще зробити для тих дітей (бо дорослі члени родини категорично проти того, щоб діти залишали дім).
.... А сьогодні та дівчинка з молодшим братом нарешті приїхали до монастиря....
Дякую всім, хто мене вчора підтримав. Незалежно від того, подумки чи "вживу"